Фінансування онкологічних центрів в регіонах збільшилося, але не покриває усі потреби

Рак посідає друге місце у світі за причиною смертності пацієнтів, поступаючись лише серцево-судинним захворюванням. Таку інформацію надає Всесвітня організація охорони здоров’я. Лікування онкологічних недуг особливо актуальне для України, оскільки в нашій державі смертність від раку все ще перевищує показники багатьох країн світу. Про лікування та профілактику раку, про фінансування онкологічної галузі в України та про зловживання із закупівлями медичного обладнання журналістка ITMED поспілкувалася з Головним лікарем Національного інституту раку Андрієм Безносенком.

Як вплинула на лікування онкологічних хвороб в Україні епідемія COVID-19?

Оскільки епідемія розпочалася не з нашої країни, ми мали досвід закордонних колег по організації лікування раку в умовах карантинних обмежень. Тож на час оголошення карантину ми вже приблизно знали, що робити і як діяти. Надання онкологічної допомоги в Україні не зупинилося через світову пандемію. Але через обмеження міжміського та міжобласного сполучення, через те, що не працював громадський транспорт, можливість пацієнтам дістатися до нас зменшилася. Особливо це стосувалося хворих з невеличких населених пунктів. В Національному інституті раку (НІР) через подібні логістичні проблеми на час карантину пацієнтопотік впав на 30-35%.

Також слід зазначити, що через те, що онкохворі – це переважно пацієнти з імуносупресією (ослабленістю організму і низькою опірністю до будь-якої інфекції), ми відклали будь-яке лікування, яке можна було відтермінувати, не нашкодивши майбутньому хворого. Онкологічні пацієнти хворіють на COVID-19 з тією ж частотою, що й інші люди, але зазвичай ризик розвитку ускладнень у них вищий. Мова йде про вірусну пневмонію ускладнену дихальною недостатністю, яка може призводить до смерті.

7 червня відзначався Міжнародний день людей, які пережили рак. З вашого досвіду як лікаря-онколога, чи можливо побороти рак?

В онкології момент виписки і відсутності подальшого лікування не означає одужання пацієнта. Для наших хворих є термін «ремісія» – час після лікування онкологічних пацієнтів, коли захворювання не проявляється: немає рецидиву чи метастазів. Наша мета – довічна ремісія пацієнта. 850 тисяч українців наразі живуть з діагнозом злоякісна пухлина, але вже не лікуються, перебувають у ремісії. На жаль, у якоїсь частини цих пацієнтів захворювання повернеться, але більшість одужує. В Україні відсоток пацієнтів з ремісією нижчий, ніж в багатьох розвинених країнах світу. Це пов’язано з пізньою діагностикою раку. Але пацієнти можуть бути в довічній ремісії, ми до цього завжди прагнемо.

З 1 квітня 2020 року стартував другий етап медичної реформи з впровадженням нової моделі фінансування закладів охорони здоров’я. Чи готова онкологічна галузь країни до змін? 

Готуватись до радикальних системних змін люди не завжди хочуть. Згідно з аналітикою і статистикою, а також за моєю власною інформацією від головних лікарів регіональних онкологічних центрів, після 1 квітня економічна модель діяльності закладів повністю змінилася. Ми розуміємо, що, на жаль, в країні не вистачає грошей для перекриття 100% забезпечення ліками та витратними матеріалами, які необхідні для лікування раку. Бо онкологія – це найкоштовніше, що є в медицині взагалі. Навіть трансплантологія, кардіохірургія, лікування інфекційних захворювань не настільки коштовні, наскільки такою є онкологічна галузь. Адже лікування злоякісних пухлин доволі тривале і потребує мультидисциплінарного підходу, залучення праці лікарів різних спеціалізацій.

Тому говорити про те, що з 1 квітня різко повинне відбутися 100% забезпечення державою лікування раку – це утопія. Але після 1 квітня фінансування онкологічних центрів в регіонах збільшилося, в деяких випадках в рази. Чи це фінансування покриває 100% лікування раку? – Ні. Чи треба переглядати тарифи на медичні послуги, за які онкоцентрам платить Національна служба здоров’я України, в бік їх збільшення? – Так. Але позитивні зміни все ж є.

Яким чином зараз відбувається фінансування Національного інституту раку? Шляхом надання медичних субвенцій, чи кожний пролікований випадок оплачується НСЗУ?

Національний інститут раку не ввійшов з 1 квітня в реформу. На це є декілька причин. Ми – 4-й, найвищий рівень надання медичної допомоги. Також ми – державна установа, а не комунальний заклад. Ми безпосередньо підпорядковуємося МОЗ. Перехід на нову модель фінансування для НІР запланований на 1 січня 2021 року. Тож поки наш заклад фінансується за старою моделлю, шляхом отримання субвенцій.

На вашу думку, тарифи НСЗУ є обґрунтованими? 

По онкології за інформацією, яка надходить до мене з регіональних онкологічних центрів, фактичне фінансування збільшилося. Але говорити пацієнтам і їх родичам, що з 1 квітня все лікування раку має бути безкоштовним, – це, на жаль, лукавство. Чи відчує пацієнт, що фінансування збільшилося? – Так, відчує. Але воно не буде перекривати 100% від потреби.

Коли я починав працювати онкологом, ліків взагалі не було. І пацієнти купували все: від шприців до останньої хіміотерапії. Зараз базових хіміопрепаратів є майже на 100% від потреби. Але пацієнт все одно багато чого купує власним коштом.

Системні зміни, а також справедливість тарифів НСЗУ ми можемо оцінити в динаміці, через один-два роки. Є багато недоліків і претензій до об’єктивності тарифів на надання медичних послуг в онкології. Але по факту ми бачимо, що фінансування збільшилося.

Як ви ставитеся до офіційної спільної оплати лікування онкологічних хвороб державою і пацієнтом? 

В теперішніх українських реаліях я це підтримую. Тому що лікарям не хочеться витратити свій час на написання безкінечних списків пацієнтам. Так само нам шкода пацієнтів, які мусять бігати аптеками й купувати необхідні ліки, яких просто немає у медичному закладі. Подібне спілкування потребує значних емоційних та часових затрат. Крім того, воно принижує саму нашу професію. Ми тут з пацієнтами та їхніми родичами з одного боку. Ми так само хочемо, щоб для їхнього лікування все було і в достатній кількості.

Тому, якщо говорити про співоплату, більшість лікарів її підтримують. Але треба визначити, що гарантовано країна дає безкоштовно. Яку частину об’єму медичної послуги забезпечує держава, а яку має сплатити пацієнт власним коштом чи за допомогою страхового платежу.

Які є механізми боротьби з корупцією в лікарнях, враховуючи вкрай низькі зарплати медичних працівників?

Якщо ми говоримо про зловживання в закупівлях ліків, обладнання, витратних матеріалів адміністрацією закладів, з цим потрібно жорстко боротися: надавати розголосу інформацію, писати заяви у правоохоронні органи. Адже такі дії з’їдають суттєву частку бюджету медичного закладу, і пацієнти недоотримують необхідне лікування.

Якщо ж ми говоримо про неформальні платежі, «подяки», які є в медицині, з ними можна боротися досить просто дати медичним працівникам нормальну, ринкову заробітну плату. Якщо наші лікарі отримують менше мінімального прожиткового мінімуму і мусять працювати у 2-3-х місцях, то суспільство саме винне в тому, що поставило лікарів в такі умови. Ця система сформувалася на початку 90-х років. Якщо ми хочемо щось змінювати, слід змінювати систему: людина повинна отримувати заробітну плату, еквіваленту своїй праці.

Як ви вважаєте, чи справедливо би було, якби зарплата хірурга залежала від кількості виконаних операцій?

Один лікар може зробити 10 складних операцій на місяць, а його колега – 50 набагато більш простих і менш затратних по часу оперативних втручань. Тому за кількістю операцій рахувати не можна. Оплата повинна бути згідно з компетенцією і важкості праці. Так побудована в більшості цивілізованих країн оплата праці лікарів.

Національний інститут раку затвердив Антикорупційну програму на 2020 рік. На скільки, на вашу думку, вона є дієвою?

В НІР це абсолютно формальний документ, який розробили відповідно до вимог ЗУ «Про запобігання корупції». Уповноважений з антикорупційної діяльності в Національному інституті раку сам став посібником корупційної діяльності попереднього керівництва нашого закладу. Службова комісія, яка буде по ньому працювати, повинна виявити всі недоліки.

Поясніть, будь ласка, у чому різниця між функціональними обов’язками головного лікаря та директора НІР?

Національний інститут раку – це наукова установа, найбільший онкологічний заклад в Україні. Він має 2 великі напрямки діяльності: лікувальна та наукова робота.

У структурі Інституту є клініка, яку очолює головний лікар. Він відповідає виключно за медичну складову діяльності Інституту, за лікувальну роботу. Це найбільший відсоток роботи всього закладу, величезний штат співробітників, потік пацієнтів.

До наукової роботи входить зокрема і організаційно-методична та освітня робота. Сюди залучено понад 100 наукових співробітників інституту, які підпорядковуються директору. Розробка інноваційних методів лікування, адаптація міжнародних протоколів лікування, проведення конференцій, виступи, документація, за якою лікують рак в Україні, організація протиракової боротьби, навчання онкологів з регіонів новітнім методикам належать до наукової роботи. Директор очолює весь НІР, головний лікар знаходиться у його підпорядкуванні.

На вас та вашого заступника Анатолія Шудрака навесні цього року було скоєно напади. Ви пов’язуєте їх з конфліктом з колишнім керівництвом Національного інституту раку та його зловживаннями у закупівлях. Будь ласка, розкажіть більш детально про ці зловживання.

Мій заступник був членом комісії, яка виявила нестачу матеріальних цінностей НІР на суму майже 9 мільйонів гривень. Це було зафіксовано в момент зміни керівництва, коли контракт колишньої директорки Інституту Олени Колеснік закінчився і не був продовжений. В.о. директора НІР Олександр Яцина звернувся до правоохоронних органів щодо зловживань попередньою адміністрацією Інститут. І ці події збіглися у часовому проміжку з нападом на мого заступника.

Що мені відомо про зловживання: колишнє керівництво Інститут сприяло проведенню тендерних закупівель в одних і тих же фірм, з власниками яких окремі посадові особи НІР були пов’язані спільним бізнесом. Матеріальне майно завозили через господарський склад, який очолювала «своя» людина. Мова йде про витратні матеріали, обладнання і комп’ютерну техніку. І на момент перевірки залишків цього майна не виявилося в Інституті. Тобто оплата відбулася, акти приймання-передачі є, але в наявності майна немає. Наразі відкрито кримінальну справу, йдуть слідчі дії.

Ви були консультантом-онкологом Програми розвитку ООН в Україні. Ця організація є посередником у здійсненні закупівель ліків за номенклатурою МОЗ для пацієнтів України. Чи володієте ви інформацією, чому поставки в нашу державу ліків, закуплених ПРООН, відбуваються зі значними затримками?

Точну причину затримок я не знаю. Але у організації будь-якого процесу завжди є і плюси, і мінуси. Переваги закупівель ліків через міжнародні організації – це значна економія державних коштів. На зекономлені гроші Україна закуповує більше ліків, ніж раніше, забезпечення лікарень збільшилося за 5 років в рази. У 2015-2016 роках забезпеченість медичних закладів препаратами за номенклатурою МОЗ була близько 15%, зараз – майже 100%. Недолік співпраці з міжнародними організаціями – постачання ліків відбуваються не одразу, а через певний час. На сьогодні ми отримуємо ліки за 2018-2019 роки.

Яка ваша експертна думка з приводу імунотерапії раку? Чи може вона стати майбутнім світової онкології?

Імунотерапія – це вже не майбутнє, а сьогодення. В Україні є сотні людей, які лікуються за допомогою імунотерапії. Нобелівську премію 2 роки тому отримала група вчених, які вивчили механізми впливу препаратів імунотерапії на імунну систему, яка потім протидіє пухлинній клітині. Ці ліки не впливають на пухлинну клітину. Вони впливають на клітини імунітету, які потім борються з пухлиною.

Імунотерапія – це сучасний метод лікування меланоми, раку легень, шлунку та деяких інших видів раку. Вона використовує новий вид лікарських засобів, дослідження яких тривають. У них зовсім інший профіль токсичності, ніж у препаратів хіміотерапії, і є свої специфічні побічні явища. Це так само агресивне лікування. Імунотерапія – це не монотерапія раку, не можна говорити, що вона витіснить променеву, хіміотерапію чи хірургію. Але це ще один додатковий засіб боротьби з онкологічними патологіями, який додає ефективності лікуванню.

Вартість препаратів імунотерапії держава не покриває, вони не входять ні до Національного переліку лікарських засобів, ні до номенклатури МОЗ для центральних закупівель. Лікування відбувається коштом пацієнтів чи благодійних організацій. Воно є інноваційним, тривалим і дуже коштовним. Наприклад, нам відомі схеми лікування окремих видів злоякісних пухлин, де вартість курсу лікування перевищує 1 мільйон доларів на одного пацієнта на рік. Тому дуже обмежена кількість держав світу може дозволити собі оплачувати лікування пацієнтів даними препаратами з державного бюджету.

Чи існують дієві способи профілактики онкологічних захворювань? 

Так, існують. Є певні онкологічні захворювання, які можна профілактувати на 100%. Наприклад, це рак шийки матки, який викликається вірусом папіломи людини. Вчасна вакцинація від цього вірусу дівчаток-підлітків до початку статевого життя та подальша ревакцинація допоможуть на 99% уникнути раку шийки матки у жінки в майбутньому. Але є онкологічні захворювання, які неможливо профілактувати. Наприклад, хвороби крові. Їхні причини відомі – це генні мутації. Але що зробити, щоб їх не було, поки ми не знаємо.

Загальні рекомендації з профілактики раку – дотримуватися графіку профілактичних оглядів для раннього виявлення онкологічних хвороб. Жінкам треба щороку відвідувати гінеколога, навіть якщо нічого не турбує. Щороку робити мамограму після 45 років. Усім людям робити колоноскопію після 45 років кожні 2-3 роки. У разі появи будь-яких симптомів слід звернутися до свого сімейного лікаря, і він уже направить до потрібного спеціаліста для необхідної діагностики.

А ще слід пам’ятати, що здоровий спосіб життя, а саме правильне харчування із вживанням мінімуму тваринних білків, фізична активність, відсутність шкідливих звичок, розумне співвідношення «праця-відпочинок» в рази знижує ризик захворіти на рак.