Нова реальність: робота онкологічної служби України в умовах воєнного часу

Ранок 24 лютого став початком найтемніших часів сучасної української історії. Російсько-українська війна уже принесла та продовжує нести багато горя, примусила переглянути систему цінностей кожного громадянина країни. Сьогодні увесь світ спостерігає за героїзмом українських захисників, які ведуть боротьбу за його світле майбутнє: одні зі зброєю в руках, інші – зі скальпелем. Українські медичні працівники з перших днів війни рятують життя людей, незважаючи на загрози, повітряні тривоги, обмеженість ресурсів. Продовжує працювати й онкологічна служба України, яка займається лікуванням онкологічних пацієнтів, налагодженням відносин з медичними установами зарубіжжя, що надають необхідну допомогу, координуванням пацієнтів, які вимушено виїхали з України, навчанням медичного персоналу. Медична спільнота також фіксує та накопичує дані про особливості лікування онкологічних хворих в умовах воєнного часу, поширює інформацію за допомогою авторитетних міжнародних видань. 

Надважливо надавати широкого розголосу проблемам, з якими зіткнулася система охорони здоров’я України. Це дозволяє залучати допоміжні ресурси для підтримки адекватного рівня медичної допомоги населенню, налагоджувати комунікацію з міжнародною медичною спільнотою, створювати умови для лікування українських пацієнтів за кордоном. Зокрема, про надскладні умови, в яких опинилася онкологічна служба України, виданню розповів головний лікар Національного інституту раку (м. Київ), кандидат медичних наук Андрій Петрович Безносенко. Крім того, цій темі присвячений матеріал у британському виданні The Guardian (посилання на оригінал у кінці статті). 

– Національний інститут раку (НІР) – одна з найбільших медичних установ України, в якій за рік проходять стаціонарне лікування понад 25 тисяч онкологічних пацієнтів, виконуються 8 тисяч оперативних втручань, близько 90 тисяч консультацій та амбулаторних медичних процедур. На сьогодні інститут зібрав найкращих, найдосвідченіших у країні експертів з лікування раку, які володіють усіма сучасними навиками надання допомоги на європейському рівні. Більшість лікарів проходили навчання та стажування в країнах Європи, зокрема Великій Британії, а також у США, Ізраїлі та Південній Кореї. Одночасно з медичною практикою лікарі, 120 із яких мають ступінь PhD, беруть участь у міжнародних наукових дослідженнях, публікуються у найавторитетніших медичних журналах та представляють усні доповіді на наукових конференціях в усьому світі, розробляють національні настанови з лікування раку. НІР є навчальною базою для лікарів-онкологів, хірургів, радіологів, гематологів з України й інших країн. 

О четвертій ранку 24 лютого в інституті перебувало 450 пацієнтів, 40 із них – діти після операцій, хіміотерапії або трансплантації кісткового мозку. Перші дні війни, як і всюди, принесли невизначеність і зупинку налагодженої системи. Чверть співробітників не могла дістатися до роботи або змушена була вивозити сім’ї на захід України. П’ятеро лікарів вирішили приєднатися до сил територіальної оборони, ще трьох мобілізували до Збройних Сил України.

Деяким пацієнтам – з київських передмість, Херсона, Маріуполя – не було куди повертатися, тож їм довелося залишитися у клініці майже на місяць. Приймати нових пацієнтів було неможливо протягом першого тижня війни, слід було насамперед визначитися, що робити з тими, хто перебував у лікарні і не міг просто встати й піти.

Упродовж кількох днів завдяки постійним пошукам допомоги і перемовинам лікарям НІР вдалося завершити лікування усіх пацієнтів і відправити їх у безпечні місця. Велика частина онкологічних пацієнтів інституту та зі східних регіонів переїхала в західні області нашої країни, де продовжили лікування. Керівники онкоцентрів у західних регіонах України фіксували до 300% збільшення пацієнтопотоку в перший місяць війни порівняно з січнем-лютим 2022 року. Дітей евакуювали до Польщі під координацією Міністерства охорони здоров’я за допомогою Фонду «Запорука» й Укрзалізниці, яка надала окремий вагон для тих, хто потребував спеціальних умов транспортування.

Уже за тиждень війни лікарі почали відновлювати повноцінну діяльність. Зараз на робочих місцях – 85% персоналу, багато хто живе безпосередньо у лікарні. Насправді це дуже зручно – займаєшся медичною практикою, проводиш онлайн-конференції з колегами з інших країн, аналізуєш професійну ситуацію в онкології і, як наслідок, менше відволікаєшся, нервуєшся, поспішаєш. Уперше на волонтерських засадах створили call-центр для надання професійної психологічної та психотерапевтичної допомоги пацієнтам з раком в умовах війни, який працює 24/7. Подібна допомога в теперішній час є вкрай важливою. 

Наразі НІР вже проводить по 90-100 сеансів хіміотерапії та 30-35 операцій на день, повністю відновлено амбулаторний прийом та усю діагностику – це більше третини від довоєнного обсягу. Черга на лікування вже розтяглася на два тижні наперед. Поки інституту не вдалося з технічних причин відновити роботу лише одного відділення – променевої терапії. 

Наразі тієї кількості працівників, що є у НІР, достатньо для відновлення його роботи на 90%. Щоправда, малоймовірно, що під час війни, коли багато громадян виїхали за кордон, а дістатися з інших областей до Києва стало проблематично, буде такий потік пацієнтів, як до 24 лютого. Тому НІР взяв на себе функції надання невідкладної медичної допомоги: лікарі проводять ургентні операції, не пов’язані з онкологією, та надають іншу медичну допомогу усім, хто має проблеми зі здоров’ям. У середньому щодня на лікуванні в інституті перебувають 190-220 пацієнтів. Багато пацієнтів поїхало на лікування у Польщу, Німеччину, Литву, Латвію та Естонію, де більшість із них отримує безоплатну допомогу. Але точна кількість онкологічних пацієнтів, які вибули за кордон, нам не відома. Більшість таких пацієнтів виїхали з України без медичної документації про вже проведене лікування. Вони опинилися в закордонних клініках без своєї історії лікування, і лікарям важко приймати рішення про подальші призначення. Було створено механізм отримання медичної документації дистанційно – через електронну пошту та месенджери, щоб пацієнти могли продовжити безперервне лікування поза межами України.

Робота у НІР – не єдине, чим займаються наші лікарі. Ми активізували роботу OncoHub (Спілка клінічних онкологів України). Насамперед ми звернулися до світових онкологічних організацій та асоціацій із проханням виключити представників РФ із професійного медичного простору. Це нам вдалося на 99%, хоча й складно було переконувати, що це важливо і правильно.

Нам дуже допомогли лікарі з інших країн. Так, мережа приватних клінік із Великої Британії Circle Health Group надіслала ліки та витратні матеріали, які стали гострим дефіцитом у перший місяць війни. Наразі чекаємо вже другу партію необхідних матеріалів від них. Надходить допомога і від лікарів з українських діаспор Португалії та США. Нещодавно вдалося безкоштовно отримати для українських онкохворих понад дві тисячі флаконів пембролізумабу (препарат Кітруда) – одного з найдорожчих лікарських онкологічних засобів у світі. Сьогодні НІР забезпечений усім необхідним для лікування онкологічних пацієнтів, проте продовжуємо отримувати допомогу від закордонних партнерів.

Крім того, ведуться перемовини з найкращими онкоцентрами США – клініками Гарварда, Стенфорда, MD Anderson та Майо – щодо стажування у них українських жінок-онкологів, щоб вони не просто перебували в евакуації, а могли використати цей час із користю і повернутися додому, здобувши новий фаховий рівень. Насправді це доволі складне завдання, оскільки медична сфера у США дуже бюрократизована, і без стратифікації диплому непросто проходити стажування на належному рівні. Додатково залишаються проблеми з отриманням візи США. Та все ж, сподіваємося, нам вдасться відправити на стажування бодай невелику кількість наших лікарок.

НІР вдалося делегувати українських працівників до Всесвітньої організації охорони здоров’я для координації надання онкологічної допомоги під час війни. Фізично вони перебувають у Києві, але беруть участь у роботі організації, тож тепер голос інституту й українських лікарів чутно й там.

Не гаємо часу й під завивання сирен – збираємо та аналізуємо інформацію щодо надання медичної допомоги онкологічним пацієнтам по всій країні в час війни. На основі цих даних спільно з колегами зі США опублікували статті у найпрестижніших наукових виданнях – The Lancet Oncology та Advances in Radiation Oncology. Ми вирішили, що аналіз ситуації, напрацювання настанов щодо надання онкологічної допомоги в умовах обмежених можливостей і війни – це важливо, а тому готуємо велику роботу на цю тему. Вважаємо, що ми маємо інформувати наукову спільноту щодо професійних особливостей в умовах війни, бо цей досвід сьогодні є унікальним. Нам ніде було набути такого досвіду від лікарів Сирії чи Афганістану, бо вони або не залишили таких настанов, або до нього немає доступу, або ж рівень медицини тих країн чи часів не відповідає нашому. Натомість наша робота може бути практичною та корисною.

На жаль, сьогодні два онкоцентри на сході нашої країни – у Маріуполі та Харкові – повністю зруйновані ракетами Росії та припинили роботу. Ще два центри – у Херсоні та Мелітополі – розташовані на тимчасово окупованій території і майже повністю не мають ресурсів для надання медичної допомоги, а росіяни не дають гуманітарних коридорів для забезпечення необхідним. Чернігівський, Сумський і Миколаївський онкоцентри неодноразово зазнавали ракетних ударів і частину приміщень зруйновано, але вже зараз ці заклади відбудовуються і працюють. Впевнений, що після перемоги України ми відновимо усе зруйноване, в тому числі й онкологічні лікарні.

Вдячний усім зарубіжним партнерам, які надають політичну, військову та гуманітарну допомогу Україні. Українці це запам’ятали на століття.

Слава Україні!