Онконастороженість: сигнали тривоги та необхідні обстеження

Війна — війною, а обстеження – за розкладом! Це особливо актуально для ранньої діагностики раку, який не чекає, доки все владнається, а додає ще більше клопотів у скрутних ситуаціях.

Війна – не привід нехтувати здоров’ям

Скільки нових онкохворих в середньому виявляють в Україні, які тенденції спостерігаються останнім часом?

— Щороку в Україні діагностують трохи менше ніж 120 тис. нових випадків захворювання на рак, а показник смертності становить понад 55 тис. щорічно. Однак, кількість звернень пацієнтів до онкологічних закладів значно зменшилася за останні роки.

Протягом 2020 року в розпал пандемії коронавірусу кожен п’ятий українець, який мав би відвідати лікаря-онколога, цього не зробив. Це приблизно 20 тисяч людей, які вже у 2021 році звернулися до фахівців із занедбаними стадіями раку. У 2022 році, у зв`язку з військовою агресією, кількість пацієнтів зі встановленим діагнозом, а отже, й розпочатим лікуванням буде ще меншою.

Впродовж останніх років найчастіше виявляли рак молочної залози, потім – рак легені, колоректальний рак та рак передміхурової залози. Чоловіки хворіють на 19% частіше ніж жінки.

За попередніми даними, у 2040 році очікується 28,4 млн вперше встановлених діагнозів «онко» у світі. Таку тенденцію пов’язують зі збільшенням тривалості життя майже в усіх країнах світу. Ніхто не може бути впевнений у тому, що питання онкології його ніколи не торкнеться. Головне – аби кожен усвідомив важливість планових візитів до лікарів і не відкладав їх на потім. У боротьбі з онкопатологіями, крім безперечної ролі лікаря, визначальним є також правильне ставлення до діагнозу самого пацієнта.

З чим пов’язані такі невтішні прогнози в Україні — з невчасними обстеженнями населення, недоступністю меддопомоги чи неможливістю дотримуватися здорового способу життя й уникати стресів?

— Усі вказані чинники є причинами росту онкозахворюваності, але умови війни ще більше ускладнюють можливості раннього виявлення та лікування раку. Сьогодні звернення до лікаря на окупованих територіях часто є неможливим або вкрай складним, внутрішньо переміщені особи стикаються з чергами та логістичними труднощами отримання спеціалізованої допомоги на нових місцях, люди, які виїхали за кордон витрачають час, аби адаптуватися до умов іншої системи охорони здоров’я. Більше того, населення країни перебуває в умовах хронічного стресу та тривоги, що негативно впливає на стан здоров’я. Невдовзі ми отримаємо хвилю пацієнтів із вперше встановленим діагнозом раку вже на пізніх стадіях, оскільки війна перешкоджає вчасному зверненню за медичною допомогою.

Кому потрібна особлива пильність

Які причини розвитку раку є домінуючими?

— Рак виникає внаслідок перетворення нормальних клітин в злоякісні впродовж багатоетапного процесу. Ці зміни відбуваються внаслідок взаємодії генетичних факторів і чинників зовнішнього середовища. До останніх належать канцерогени:

• фізичні – ультрафіолетове, іонізуюче, рентгенівське випромінювання;
• хімічні– забруднення повітря компонентами тютюнового диму, вихлопними газами і пестицидами, задимленість приміщень внаслідок використання в будинках твердих видів палива, вживання нездорової їжі;
• біологічні – інфекції, зокрема, Helicobacter pylori, вірус папіломи людини (ВПЛ), віруси гепатитів B і C, вірус Епштейна-Барр тощо.

Ще один важливий чинник розвитку раку — старіння. Адже з часом знижується ефективність механізмів поновлення клітин людського організму, а фактори ризику виникнення онкопатології накопичуються.

Також до факторів ризику розвитку раку відносять надлишкову масу тіла, низький рівень споживання фруктів і овочів, відсутність фізичної активності, зловживання алкоголем, тютюнопаління (це найвагоміший фактор ризику, смертність від раку через куріння становить близько 22% від усіх випадків).

Тоді як пояснити випадки раку у дітей?

— Причини розвитку більшості видів раку у дітей досі невідомі. Близько 5 % всіх випадків онкологічних захворювань у дітей спричинені спадковими мутаціями (мутації генів, що передаються від батьків до дітей та призводять до неконтрольованого росту клітин і, зрештою, до розвитку раку).

Результати досліджень довели, що існує багато чинників ризику «дитячого раку», але вони зазвичай асоціюються з генетичними та екологічними. Серед найпоширеніших:

• шкідливі звички батьків (наприклад, надмірне споживання алкоголю, куріння);
• вплив хімічних речовин (наприклад, пестицидів);
• вживання деяких лікарських засобів або наркотичних речовин матір’ю під час вагітності;
• хромосомні аберації або порушення структури хромосом (наприклад, синдром Дауна);
• генетичні порушення (наприклад, синдром множинної ендокринної неоплазії);
• особливості періоду статевого дозрівання (наприклад, рання перша менструація);
• радіаційне опромінення (наприклад, діагностичні рентгенограми у внутрішньоутробному стані, променева терапія);
• вірусні інфекції (наприклад, вірус папіломи людини),
• бактеріальні інфекції (наприклад, Helicobacter pylori);
• фактори, повʼязані з надмірною вагою (наприклад, надмірна вага жінки до вагітності, під час вагітності або під час пологів, ожиріння у дітей).

Обстеження – за графіком

Що таке «передракові» стани та як їх діагностувати?

— Вони бувають факультативними та облігатними, залежно від чого й визначається тактика в кожному конкретному випадку. Вести таких пацієнтів повинні вузькопрофільні спеціалісти та лікарі-онкологи.

Діагностичними процедурами, які можуть виявити такі процеси є інструментальні методи (які саме — залежить від ураженого органу).

До передракових станів, належать, наприклад:

• певні типи кератозів, що можуть призвести до раку шкіри
• види невусів, що перероджуються в меланому
• поліпи кишківника
• стравохід Баретта
• протокові\лобулярні гіперплазії грудної залози
• муцинозно-кістозні чи інтрапротокові муцинозні неоплазії підшлункової залози тощо.

У таких випадках необхідні динамічні ретельні огляди лікарів з додатковою діагностикою, а за потреби і лікуванням.

Які обстеження допомагають виявити найпоширеніші форми раку?

— ВООЗ повідомляє, що від 30% до 50% випадків раку можна запобігти, якщо щорічно проходити профілактичні обстеження. На початкових стадіях захворювання значно краще піддаються лікуванню.

Жінкам:

Від 20 до 29 років потрібно проходити:

• Клінічне обстеження грудних залоз – 1 раз на рік;
• Цитологічну діагностику (ПАП-тест) на рак шийки матки – з 21 року, 1 раз на 3 роки.

Від 30 до 39 років:

• Клінічне обстеження грудних залоз – 1 раз на рік;
• ПАП-тест та тест на вірус папіломи людини (ВПЛ-тест) – 1 раз на 5 років.

Від 40 до 49 років:

• Клінічне обстеження грудних залоз – 1 раз на рік;
• Мамографію – 1 раз на 2 роки;
• ПАП-тест та ВПЛ-тест – 1 раз на 5 років.

Від 50 років та старшим:

• Клінічне обстеження грудних залоз – 1 раз на рік;
• Мамографію – 1 раз на 2 роки
• Колоноскопію – 1 раз на 5 років.

Чоловікам:

Від 40 до 49 років:

• Огляд уролога – 1 раз на рік.
• Після огляду лікар може призначити аналіз крові на ПСА-тест (простат-специфічний антиген).

Від 50 років і більше:

• Огляд уролога – 1 раз на рік.
• Після огляду лікар може призначити аналіз крові на ПСА-тест.
• Колоноскопію – 1 раз на 5 років.

Якщо потрібні інші обстеження, їх призначає сімейний лікар чи терапевт.

Рання діагностика потребує надточного обладнання

Пацієнти часто вважають, що обстеження на рак недоступні за ціною або фізично, особливо за нинішніх обставин.

— В Україні діє низка програм із раннього виявлення раку, затверджених МОЗ, вони оплачуються державою відповідно до програми медичних гарантій (ПМГ 2022), тобто є безоплатними для пацієнтів. До ПМГ включено 6 інструментальних досліджень, спрямованих на ранню діагностику найпоширеніших онкозахворювань — мамографія, колоноскопія, цистоскопія, езофагогастродуоденоскопія, гістероскопія та бронхоскопія. Для пацієнта безоплатними є:

• діагностична або лікувальна процедура з анестезією, за потреби;
• гістологічне дослідження взятого матеріалу, за потреби;
• аналіз та опис результатів дослідження.

Щоб пройти такі дослідження безоплатно, пацієнту потрібно звернутися до свого сімейного або лікуючого лікаря, який випише направлення на обстеження. Пацієнт може обрати будь-який зручний для нього медичний заклад (комунальний, наприклад, обласні та регіональні онкодиспансери, або приватний), який уклав договір з НСЗУ на надання амбулаторних пріоритетних послуг. Такі договори укладаються лише із закладами, які мають сучасне діагностичне обладнання для проведення таких досліджень. Зокрема, рання діагностика потребує апаратури з високою роздільною здатністю для візуалізації новоутворень незначних розмірів. Без цього неможливе якісне надання медичної послуги.

Щоправда, сьогодні ще не всі заклади надання медичної допомоги пацієнтам з онкопатологією, які спроможні виконати дослідження на високому рівні, працюють з НСЗУ, тому вони можуть приймати пацієнтів без направлення. Зокрема, серед таких закладів — Національний інститут раку. Окрім того, спеціалізовану допомогу в Україні можна отримати у приватних клініках, куди направлення також не потрібне.

Онкомаркери не є золотим стандартом

Наскільки об’єктивні в діагностиці раку онкомаркери? Чи можуть вони замінити згадані обстеження?

— Так звані онкомаркери/пухлинні маркери – це специфічні аналізи, які є однією із діагностичних складових, але аж ніяк не «золотим стандартом» виявлення онкопроцесів, тому не слід самостійно, без скерування спеціалістів визначати їх рівень. Онкомаркери не вважаються обов’язковим методом ранньої діагностики та скринінгу онкопатології в жодній країні світу, тож і не входять до ʼобов’язкового пакетаʼ. Як виняток можна назвати простат-специфічний антиген, щоправда, питання його ролі у виявленні раку передміхурової залози досі залишається дискутабельним. Загалом, онкомаркери використовуються для динамічного спостереження в процесі лікування пацієнтів з онкохворобами.

Чи повинна людина, у родині якої був хворий на рак, обстежуватися частіше?

— На жаль, спадковість дійсно є одним із факторів розвитку раку, тому ті люди, чиї кровні родичі хворіють онкозахворюваннями, мають бути дуже пильними. По-перше, вчасно та регулярно проходити рекомендовані онкоскринінги. По-друге, бути під наглядом сімейного лікаря, який підкаже, коли і як варто обстежуватися. По-третє, потрібно вести здоровий спосіб життя — це ще один шанс зменшити ризик розвитку пухлин.

Також є генетичне тестування, яке допоможе зрозуміти, чи є в людини мутації в генах, що можуть призвести до онкопатології і до якої саме. Щоправда, наразі це дороговартісне та важкодоступне дослідження, яке не завжди себе виправдовує.

Варто зауважити, що існують конкретні рекомендації з профілактики деяких видів раку у людей з обтяженою спадковістю, наприклад, для жінок, у яких мама чи бабуся хворіли на рак молочної залози. Їм рекомендують комбінувати мамографію з МРТ молочних залоз.

Коли вмикати «сигнал тривоги»

Які симптоми можуть підказати пацієнту про ймовірність тієї чи іншої форми раку чи бодай мають змусити проявити певну онконастороженість?

— Зазвичай на ранніх стадіях онкопатологія не має специфічних симптомів, і в цьому її підступність. Із загальних неспецифічних ознак виділяють:

• відчуття виснаженості або постійна втомлюваність, які не зменшуються та не минають після відпочинку;
• блідість шкіри та слизових оболонок;
• безпричинна втрата ваги;
• набряк або пухлиноподібні утворення в будь-якій ділянці тіла;
• відчуття болю та дискомфорту (без видимої причини) в будь-якій частині тіла, зокрема, «нового» характеру, яке не зникає або посилюється;
• постійні чи періодичні: лихоманка або нічна пітливість; збільшення лімфатичних вузлів тощо.

Щодо специфічних симптомів за наявності пухлин різних систем організму, можна виділити наступні:

• При пухлинах черевної порожнини можливі розлади роботи кишківника (діарея або закрепи — постійні або періодичні тощо), несиметрична деформація живота, спастичний біль, домішки крові в калі.
• Для злоякісних пухлин шкіри – нерівності та пігментації, які кровоточать, збільшуються в розмірах, змінюють колір, з’являються нові родимки або візуально змінюються, наприклад, виникають виразки, які не загоюються.
• При пухлинах шиї та легень можливий кашель та/або захриплість голосу, які не супроводжуються іншими симптомами ГРВІ,  на фоні симптоматичного лікування не настає покращення. Також можливі носові та легеневі кровотечі.
• Онкологічній патології сечостатевої системи притаманний біль, домішки крові в сечі, зміни звичної частоти сечовипускання, біль внизу живота, патологічні виділення з піхви, в тому числі кров’янисті у період між менструаціями або під час менопаузи.

Чи може загальний аналіз або біохімія крові сигналізувати про доцільність  обстеження на наявність онкопатології?

— Загальноклінічні аналізи не є специфічними в цьому плані і лише можуть наштовхнути на думку про ураження організму чи системи органів. Якщо в результатах таких аналізів є відхилення, то візит до сімейного лікаря — це найкраще рішення. Він може оцінити не лише показники аналізів, а й симптоми та скарги пацієнта, призначити додаткові обстеження, і вже на онові комплексної інформації зробити висновки та надати подальші рекомендації.

Щодо сигналів тривоги, то ними можуть бути зниження гемоглобіну чи клітин крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) у загальному аналізі крові, або підвищення печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза) у біохімічному аналізі крові. Та не варто зациклюватися на цьому й самостійно встановлювати собі діагноз і будувати маршрут лікування — поруч з вами завжди є лікарі!