У них дві війни: онкохворі українці кажуть, що напад росіян підписав для них вирок, та лікарі відновили боротьбу

Зараз українські медики першими в світі отримують досвід лікування таких пацієнтів в умовах війни.

Національний інститут раку відновив усі види операції для онкохворих. Також запрацювало відділення діагностики та хіміотерапії. Війна для багатьох пацієнтів - перервала процес лікування. Але онкослужба в Україні намагається налагодити свою роботу. Тих, кому потрібне тривале лікування - відправляють за кордон.

Про це йдеться в ТСН.

Андрій і до 24 лютого був на війні за своє життя - пухлина стравохода. Початок повномасштабної російської агресії для онкохворих це ніби «вирок», кажуть хворі.

Довелося перервати лікування. Пану Андрію через пухлину стравохода вже важко було ковтати воду, не те що їжу. Чоловік потихеньку згасав вдома. Дзвінка від свого лікаря вони чекали довгих тридцять днів. «Ми знали, що почалася війна, а у нас не закінчена була процедура хіміотерапія, а потім лікар зателефонував, що можна оперувати», - каже дружина Андрія.

Пан Андрій 5 день після операції. Вже може їсти по чайній ложці і вірить у свої перемогу і перемогу країни.

В Національному інституті раку відновили усі хірургічні операції – серед них і найскладніші. «Крім нас в операції брали участь лікарі-урологи, лікарі-генікологи, це така велика хірургії, вона тривала 6 годин»,- розповідають лікарі.

Пані Ольга з Сумщини. Її містечко обстріляне, частково зруйноване. Але все одно після відновлення хоче до дому.

Це звичне бажання для пацієнтів та всього медперсоналу. Лікарі і медсестри вже понад місяць майже постійно живуть в інституті раку. На момент початку війни тут залишалося 450 пацієнтів. За ними треба було доглядати. Коли у столиці лунають сирени, пацієнти Національного інституту траку спускаються в укриття. Тут 60 лежачих місць, але зрозуміло сісти може значно більше людей. Біля лежачих хворих сиділи їхні родичі. На одному матраці спали по дві медсестри.

Щоб усіх підтримати, батько онкохворої дитини щовечора співав і грав на гітарі. Тут же і в укритті реанімували тих, хто був в тяжкому стані.

Найтяжчих пацієнтів вдалося евакуювати на захід країни. «Укрзалізниця» дала вагони тільки для онкохворих. «Нам зробили окремий вагон, наші пацієнти лежачі, вони в окремому вагоні їхали до Львова»,- розповідають лікарі.

Нині окноцентри на заході країни завантажені на 300%. Хворих дітей намагаються вивезти до інших країн. От і нині автобуси з 21 дитиною, батьками, та медиками вирушають на кордон.  З початку війни це вже 9 така колона. Фонду «Таблеточки» вдалося вивезти 380 онкохворих дітей. Їх приймають в Польщі, Німеччині, Іспанії,  Італії, Швейцарії, Нідерландах, Канаді та США.

Як правило лікування дітей триває довго. Тому їм в Україні зараз допомогти складно, як і решті онкохворих, чиї протоколи потребують тривалого лікування.  Тому українські онкологи роблять, те що можна в сьогоднішніх умовах - це операції, діагностика та хіміотерапія. Тут повність забиті палати, коридори і проходи пацієнтами,  що прийшли на хіміотерапію. Раніше вони її отримували в стаціонарі. Нині після крапельниць вдень, повертаються додому до комендантської години.

Пані Тетяна нарешті дісталася з Черкас. «В мене мала була бути хімія 7 березня, але були такі бої», - каже жінка.

В неї рак грудей. 6 років хіміотерапія стримує ріст утворень.  Їй категорично не можна переривати лікування. Раз на 21 день вона приймає курс хіміотерапії, щоб продовжувати жити.

В жодній країні світу немає сучасного досвіду, як рятувати таких пацієнтів під час війни. Його українські лікарі добувають першими. Наразі в нашій країні близько 2 мільйонів хворих на рак. І в умовах справжньої війни вони змагаються за своє життя ще і з хворобою.