COVID-19 vs онкологія

Лікувати рак в умовах епідемії COVID-19 — це наче бути у в’язниці надсуворого режиму

Розуміючи, що карантин через пандемію COVID-19 в Україні не закінчиться ні третього, ні 24 квітня, нам уже зараз необхідно пристосовуватися до виснажливої роботи в умовах карантину й посткарантину, зокрема, до надання онкологічної допомоги. І лікарі, й онкопацієнти, безперечно, гостро відчують зміни, які відбудуться протягом наступних тижнів.
 
Медикам доведеться знайти баланс між неповним лікуванням онкопацієнтів, що може призвести до більшої кількості смертей від раку в середньо- та довгостроковій перспективі, та зростанням смертності від COVID-19 в онкологічній популяції пацієнтів. Однак, сподіваюся, лікарі вирішуватимуть між свідомим невеликим підвищенням ризику рецидиву раку впродовж наступних років і ймовірністю короткочасного збільшення ризику смерті від COVID-19.

Хто ризикує найбільше

Онкопацієнти під час лікування і після нього мають різний ступінь імунодепресії та більш чутливі до гострих респіраторних інфекцій. Проте стверджувати, що вони мають вищий ризик захворіти на COVID-19 наразі передчасно.

Сьогодні вже є три аналізи про перебіг і наслідки COVID-19 в онкопацієнтів: два з Китаю та один — з Італії. Спираючись на результати першого аналізу з Китаю, дослідники доходять висновку, що в онкологічних пацієнтів ризик ускладнень вищий та гірший прогноз перебігу COVID-19 у порівнянні з пацієнтами без раку. Щоправда, у статті замала вибірка: лише 18 онкологічних пацієнтів із 1590-та хворих на COVID-19.

У другому китайському аналізі досліджено 1524 пацієнти, які проходили лікування в онкологічній лікарні Університету Уханю під час епідемії. У 12-ти з них (0,79%) було зафіксовано COVID-19, і цей рівень вищий, ніж сукупна захворюваність усіх діагностованих випадків COVID-19 в Ухані (0,37%), але збереглася тенденція до більшої частоти захворюваності у пацієнтів старше 60 років. Прогнозується, що лікарняне середовище (навіть не інфекційне) може бути джерелом поширення вірусу SARS-CoV-2. В Італійському аналізі зазначено, що 19,5% померлих від пневмонії, спричиненої SARS-CoV-2, мали рак або проходили лікування протягом останніх 5-ти років. Середній вік померлих в Італії становить 80 років, тому такий відсоток онкопацієнтів серед жертв не дивує.

Рак не чекатиме, доки закінчиться карантин

Усі дослідники закликають під час вірусної пандемії вжити агресивних заходів для зменшення частоти відвідування лікарень людьми, хворими на рак. Для пацієнтів, які потребують лікування, мають бути встановлені відповідні протоколи ізоляції, щоб мінімізувати ризик зараження SARS-CoV-2.

Визначені найуразливіші категорії онкохворих: пацієнти, які проходять активну хіміотерапію, імунотерапію або променеву терапію; пацієнти із захворюваннями крові або кісткового мозку, такими як лейкемія, лімфома або мієлома, котрі перебувають на будь-якій стадії лікування; пацієнти, які перенесли трансплантацію кісткового мозку або стовбурових клітин протягом останніх 6-ти місяців або все ще приймають імуносупресивні препарати.

Окрім онкологічного статусу, є кілька чинників, пов’язаних із гіршим прогнозом перебігу COVID-19: вік понад 60 років, наявні серцево-судинні та респіраторні захворювання. Що більше цих факторів в онкопацієнта, то вища вірогідність розвитку ускладнень унаслідок COVID-19.

Пріоритезація пацієнтів у період пандемії COVID-19

В Україні понад 70% онкопацієнтів отримують медичну допомогу в спеціалізованих онкологічних центрах/диспансерах, де профільність у лікуванні раку сягає понад 90%. Однак у більшості областей пацієнтам із онкологічним захворюванням крові та кісткового мозку надається допомога у багатопрофільних обласних та міських лікарнях, де, вочевидь, лікуватимуться пацієнти з COVID-19. У таких випадках необхідно розмежувати маршрути і час відвідання медзакладів онкологічними пацієнтами та пацієнтами з підозрою на ГРВІ.

Онкопацієнти умовно поділяються на дві групи: ті, які закінчили лікування й перебувають у стані ремісії, та пацієнти перед початком або в процесі лікування. Пацієнти в ремісії за погодженням із лікарем повинні відкласти контрольні візити й обстеження або проводити їх у режимі он-лайн.

У країнах із найбільшим ураженням COVID-19 підходи до лікування онкологічних пацієнтів в умовах пандемії змінюються щотижня, і нині здебільшого застосовується стратегія «пріоритезації пацієнтів у кожному окремому випадку». Також у разі перебою в наданні онкологічної допомоги з об'єктивних причин (хвороби лікарів і медичного персоналу), лікарі повинні будуть визначати пріоритетне лікування тих, хто найбільше цього потребує. Пріоритезація пацієнтів базується на виді, біології, стадії пухлини, наявності та можливому розвитку ускладнень та імуносупресії, наявності супутньої патології та шансів на одужання.

Рішення щодо визначення пріоритетності (початок, продовження, перенесення або відкладення) в лікуванні приймається мультидисциплінарною командою і кожен випадок розглядається індивідуально.

Мотивація кожного рішення має бути оформлена документально та доведена до відома пацієнта і його родичів. Онкопацієнтам необхідно обговорити зі своїм лікарем/лікарями, чи можуть ризики початку або продовження лікування раку перевищувати переваги. На сьогодні жодними стандартами лікування не передбачена можливість перенесення початку лікування раку, проте лікарям відомо, що в деяких випадках таке рішення може перевищувати ризик інфікування COVID-19.

Оптимізація взаємодії лікарів і пацієнтів

Для організації онкологічної допомоги, крім загальних заходів запобігання поширенню COVID-19, рекомендованих МОЗ та ВООЗ, необхідно запровадити загальні заходи для зменшення контакту з пацієнтами й оптимізації роботи медичних кадрів. Слід, насамперед:

• мінімізувати фізичні зустрічі;
• надати перевагу консультаціям телефоном або по відеозв'язку;
• скасувати чи скоротити неістотні відвідування;
• скоротити перебування у стаціонарі (протоколи fast track);
• по можливості віддати перевагу пероральному або підшкірному введенню лікарських засобів;
• проводити запис на консультацію та діагностичні процедури на амбулаторному етапі он-лайн із чітко визначеною датою та часом для запобігання скупченню людей у коридорах перед кабінетами лікарів;
• уникати «живої черги» перед кабінетами;
• виявляти безсимптомних носіїв SARS-CoV-2 серед онкопацієнтів та їхніх родичів.

В Україні відсутні дієві механізми телемедицини, а сервіси підтримки пацієнтів протягом лікування та після його завершення покладені виключно на лікарів, які й без того працюють понаднормово. Онкологи, як і решта медичних працівників, нині найбільше наражаються на загрозу інфікування SARS-CoV-2.

Я не експерт із інфекційних захворювань та епідеміології, але розумію, як треба лікувати рак. Однак тепер ми всі потребуємо знань, як лікувати онкозахворювання в умовах пандемії, бо рак не чекатиме, доки закінчиться карантин.