Андрій Безносенко — головний лікар «Національного інституту раку» та експерт Міністерства охорони здоров’я у сфері онкології. Він став одним із засновників проєкту OncoHub, який дозволяє ділитися досвідом із колегами, а також громадського об’єднання «Українська спілка клінічної онкології».
В інтерв’ю Huxleў Андрій Безносенко розповів про те, як карантин вплинув на лікування раку, як лікується онкологія в Україні та наскільки успішною була медична реформа.
З героєм вела бесіду Лана Синичкіна — адвокат, партнер АТ ARZINGER.
ПРО ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ НА ОНКОМЕДИЦИНУ
«Інституту раку» пощастило, що перші хвилі COVID-19 припали на США та країни Західної Європи. Ми мали 2–3 тижні, щоб підготуватися й перейняти досвід іноземних колег.
Ще одним плюсом для України, як це не парадоксально, стали наслідки радянської моделі медицини. Завдяки цьому онкологічна служба відокремлена від загальної лікувальної мережі, і 75% пацієнтів проходять лікування в онкологічних центрах, де не надавали допомогу хворим на коронавірусну інфекцію.
Найбільшою проблемою було фінансування. Кошти виділяли на лікування COVID-19 і закупівлю вакцин, проте на інші напрями, зокрема онкологію, додаткового фінансування не передбачалося.
Ми мали значну потребу в антисептиках, масках і рукавичках, тому окремі пацієнтські організації та благодійні фонди оперативно надавали нам допомогу.
Було лише три випадки, коли пацієнти захворіли на коронавірусну інфекцію під час лікування. Їх ізолювали та узгодили зі стаціонарами переведення. Усі інші, хто перехворів на COVID-19, інфікувалися не в лікарні, а в побуті. Водночас є і трагічні новини: захворіли понад 100 співробітників, двоє померли від ускладнень.
У 2020 році до «Інституту раку» звернулося на 800 пацієнтів менше, ніж у 2019 році. Це не означає, що злоякісні новоутворення стали виникати рідше — це свідчить про зниження рівня діагностики через локдаун і страх перед COVID-19. Діагноз цим пацієнтам встановлять уже цього року, на пізніших стадіях, коли їх очікує більш травматичне та менш ефективне лікування.
ПРО ВАКЦИНИ ВІД КОРОНАВІРУСУ
Для мене, як для лікаря, у питанні вакцинації є два критерії: ефективність і безпека. Якщо в Україні буде закуплена вакцина, яка успішно пройшла клінічні дослідження та продемонструвала ефективність понад 70%, я і моя родина будемо вакцинуватися. Якщо ж це буде щось на кшталт «Супутника», то ні.
Клінічні дослідження всіх трьох вакцин проводилися на здорових людях. Дві міжнародні організації — Американська та Європейська асоціації онкологів — надали рекомендації щодо вакцинації онкологічних пацієнтів.
Згідно з цими рекомендаціями, лікарі мають отримати вакцину першими через велику кількість контактів із людьми, а онкопацієнти — у другу хвилю. Єдина умова — пацієнти повинні перебувати в ремісії, а з моменту останнього курсу хіміотерапії має минути не менше шести місяців.
ПРО РЕЗУЛЬТАТИ МЕДРЕФОРМИ
У медичній реформі не відбулося формату win-win. Не було активної комунікації, не було мотивованих головних лікарів, які стали б амбасадорами змін на місцях.
Не відбулося системного підвищення заробітних плат: вони й надалі залежать від керівників закладів. Одні лікарі офіційно отримують 20–25 тисяч гривень, інші — мінімальну зарплату за такого самого потоку пацієнтів.
На мою думку, найбільша проблема медичної реформи — це комунікація.
Дописи у Facebook чи інтерв’ю на провідних телеканалах — цього недостатньо. Лікарі надмірно завантажені, щоб відстежувати таку інформацію. Потрібно було безпосередньо приходити в медичні заклади, ставити запитання та надавати роз’яснення.
Друга проблема — це темпи впровадження змін. Будь-які системні трансформації у сфері охорони здоров’я в розвинених країнах тривали десятиліттями. Ми пройшли за три роки шлях, на який в інших країнах витрачали десять.
Водночас фінансування онкології покращилося. Пацієнти, які проходили лікування до 2015 року і нині займаються адвокацією в пацієнтських організаціях, бачать, скільки з’явилося лікарських засобів і як змінюються онкологічні центри.
Нині держава забезпечує базовими хіміотерапевтичними препаратами майже на 100%, тоді як раніше цей показник становив лише близько 15%. Ремонти, онлайн-консультації, система електронного запису — ще п’ять років тому цього не існувало.
ПРО МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
«Інститут раку »перебуває у підпорядкуванні МОЗ. За п’ять років, відколи я працюю головним лікарем, змінилося п’ять міністрів — у цьому я бачу найбільшу проблему. З деякими ми навіть не встигли познайомитися й визначити подальший план дій.
У розвинених країнах існують незмінні стратегічні плани: можуть змінюватися пріоритети та посадові особи, але загальна мета залишається чіткою. У нас же за тиждень до впровадження другого етапу медичної реформи можуть скасувати всі рішення. Через це «Інститут раку» отримує суперечливі сигнали, бракує стратегічного бачення, щоб ми розуміли, де маємо бути у 2030 році.
ПРО НОВИХ СТЕЙКХОЛДЕРІВ
У системі охорони здоров’я з’явилися нові стейкхолдери — Національна служба здоров’я України та державне підприємство «Медичні закупівлі України». Я вважаю, що це не менш важливі учасники процесу, ніж саме міністерство.
Минулого року «Медичні закупівлі України» вперше здійснили закупівлю таргетних препаратів для лікування раку нирки. До цього протягом 30 років пацієнти купували ці лікарські засоби власним коштом, а це десятки тисяч гривень.
Завдяки Національній службі здоров’я з 1 квітня 2020 року онкологічні заклади у кілька разів збільшили обсяги фінансування. Тариф на лікування раку й надалі нижчий, ніж нам хотілося б, однак навіть скептики, які виступали проти реформи онкоцентрів, визнали, що ресурсів стало більше.
ПРО СТАНДАРТИ В ОНКОЛОГІЇ
Наразі діє наказ міністерства, який дозволяє використовувати міжнародні протоколи. Це добре сформульований документ, однак на практиці він не працює.
Національні протоколи враховують конкретну структуру системи охорони здоров’я, механізми фінансування та рівень захворюваності. Міжнародні ж рекомендації тому і називаються рекомендаціями, що не є обов’язковими до застосування.
Станом на сьогодні «Інститут раку» переклав понад п’ятдесят протоколів Європейської асоціації онкологів. Вони затверджені, однак не адаптовані, оскільки наказ МОЗ забороняє адаптацію. Водночас для повноцінного впровадження цих протоколів нам бракує ресурсної бази.
Протоколи та рекомендації — це надзвичайно динамічний процес. Наприклад, я займаюся колоректальним раком, і стандарти в цій сфері змінюються кожні три місяці. У нас немає ресурсів, щоб щоразу перекладати по 150–200 сторінок.
Ми розробили Національну стратегію боротьби з онкологічними захворюваннями на 2020–2030 роки. Один із її пунктів — створення українських стандартів і рекомендацій на основі міжнародних протоколів та принципів доказової медицини. Наша мета на цей рік — затвердити 30 стандартів лікування найпоширеніших онкологічних захворювань, які охоплюють майже 80% пацієнтів.
ПРО ПРИЧИНИ РАКОВИХ ПУХЛИН
Рак — это не болезнь XXI века. В манускриптах древнего Египта находят информацию про злокачественные опухоли. В абсолютных цифрах действительно стало больше людей с раком.
Это связано с естественным старением населения: чем выше продолжительность жизни, тем чаще люди болеют раком. В Украине заболеваемость выше, чем в Африке, но это не значит, что в Африке медицина лучше: они просто живут меньше.
Кроме того, рак — это всегда генные мутации. Они могут быть связаны с наследственностью, вредными привычками, вирусами, негативными факторами внешней среды — например, радиацией и качеством воды.
Из-за Чернобыля в конце 80-х в Украине чаще встречался рак щитовидной железы среди молодых людей. Сегодня заболеваемость у нас ниже, по сравнению с ближайшими соседями: венграми, румынами, болгарами.
ПРО ЛІКУВАННЯ ОНКОЛОГІЇ В УКРАЇНІ
Онкологічне захворювання — не вирок. У світі провідною причиною смертності залишаються серцево-судинні хвороби, а онкологія посідає друге місце з суттєвим відривом.
Якби минулого року вся увага не була зосереджена на COVID-19, однією з головних медичних новин могла б стати розшифровка геному пухлин людини. Медицина досягла рівня, коли деякі види раку можна профілактувати практично повністю.
В Україні проживає близько мільйона людей із цим діагнозом, з них майже 800 тисяч — у ремісії. Більшість із них проходили лікування в нашій країні, і це свідчить про можливість ефективного лікування раку в Україні.
Лінійні прискорювачі, ядерна медицина, система «кіберніж» — усе це в нас доступне. Українські пацієнти мають доступ до 98% онкологічних препаратів, що існують у світі. Що стосується інноваційних і запатентованих молекул, то більшість із них пацієнти можуть придбати власним коштом.
Протонної терапії в Україні немає, однак і в Європі такі установки поодинокі, оскільки їх застосовують у виняткових клінічних випадках. У чому ми відстаємо від розвинених країн, так це в питаннях сервісу: нікому не хочеться приходити до закладу зі зношеними приміщеннями та некоректною поведінкою персоналу. І це безпосередньо пов’язано з браком ресурсів.
ПРО РАННЮ ДІАГНОСТИКУ
Рак молочної залози та колоректальний рак становлять близько 20% усіх онкологічних захворювань в Україні. На жаль, кожен третій пацієнт звертається вже на пізніх стадіях, на відміну від європейських країн.
Ми перебуваємо наприкінці рейтингу за рівнем захворюваності, однак серед лідерів за смертністю, оскільки в суспільстві недостатньо сформована культура здорового способу життя та самообстеження.
З 1 квітня 2020 року діє програма ранньої діагностики, у межах якої держава забезпечує ендоскопічні методи обстеження — колоноскопію, гастроскопію, а також мамографічний скринінг для жінок. Раз на два роки люди віком від 45 років можуть безоплатно пройти ці обстеження.
ПРО ДИТЯЧИЙ РАК
Дитячі онкологічні захворювання неможливо профілактувати — їх можна лише виявити та лікувати. На жаль, в Україні виживаність дітей із пухлинами не перевищує 70%. У США цей показник становить 90%, що безпосередньо пов’язано з ресурсами, адже лікування триває місяці, а іноді й роки. У нашому відділенні дитячої онкології навіть працює школа, щоб діти не пропускали навчання.
Зазвичай лікування є травматичним і може призводити до інвалідизації, особливо у разі операцій на мозку або опорно-руховому апараті з протезуванням кісток. Діти та їхні родини потребують подальшої реабілітації та психологічної підтримки.
Для мене лікування онкології у дітей — це лакмусовий папірець, тест на нашу гуманність і сучасність. Якщо ми не вкладаємо достатньо ресурсів у боротьбу з дитячим раком, то про інші аспекти медицини можна навіть не говорити.
ПРО ПАЛІАТИВНУ ДОПОМОГУ
Національна служба здоров’я України рік тому уклала 400 контрактів на надання паліативної та хоспісної допомоги. Багато хто подумав, що в країні з’явилося 400 хоспісів і система почала працювати.
Вона справді розвивається, але не такими темпами: існує дефіцит кадрів, зокрема через недостатню оплату праці, хоча ми добре усвідомлюємо складність роботи фахівців, які доглядають за невиліковно хворими людьми.
Сьогодні є приватні хоспіси та активний рух у сфері паліативної допомоги. З’явилася навіть нехудожня література. Людина, яка пережила драматичну історію боротьби близької людини з раком, написала книгу «Зовсім не страшна книга. Про життя, смерть і все, що поміж ними». Рекомендую прочитати — вона потрапляє прямо в серце.
ПРО ПЕРЕСАДКУ ОРГАНІВ
Розвиток трансплантації в Україні за останній рік є прикладом того, як невеликі законодавчі зміни та ефективна комунікаційна стратегія можуть забезпечити доступ до лікування великої кількості пацієнтів. Ми заощадили значні кошти, не відправляючи пацієнтів за кордон, а проводячи трансплантації в Україні.
В онкології трансплантація застосовується лише при гематологічних захворюваннях, тобто йдеться про пересадку кісткового мозку, а не органів.
Ми почали проводити такі операції ще у 2017 році, до будь-яких законодавчих змін, бо лікарі відчували потребу робити більше для пацієнтів. За цей час виконано 300 трансплантацій кісткового мозку у дітей та 80 — у дорослих.
Я переконана, що наступний етап змін у системі охорони здоров’я стосуватиметься реалізації Національної стратегії боротьби зі злоякісними пухлинами.
